| Головна » Статті » Мої статті |
ТАРАС ШЕВЧЕНКО У ТОПОНІМІЦІ ЧЕРКАЩИНИ, УКРАЇНИ І СВІТУ
| Тарас Шевченко в топоніміці Черкащини, України і світу Жителі Черкащини гордиться тим, що вони земляки Тараса Шевченка і завжди намагалися вшанувати його пам’ять. Шанують Великого Кобзаря і в Україні та світі, особливо там, де є українська діаспора. Цю пам’ять втілюють пам’ятники, музеї та різноманітні власні назви, що носять ім’я Шевченка чи пов’язані з його творчістю. В першу чергу – це топоніми – власні географічні назви. Розглянемо, спочатку, Шевченкові хороніми – назви територій. Шевченкове ім’я носила в свій час округа на території краю, а нині воно є складовою у назві району. Так, 12 квітня 1923 року друга сесія ВУЦВК прийняла постанову «Про новий адміністративно-територіальний поділ України», згідно з якою в УСРР замість 102 повітів, було створено 53 округи. Одною із них стала Корсунська округа в складі Київської області. Проіснувала вона до 1925 року, коли була включена до Черкаської округи. З січня 1930 року Черкаська округа отримала назву Шевченківська. Проте за новою назвою вона проіснувала лише до 2 вересня 1930 року. Нині Корсунь-Шевченківський район є адміністативно-територіальною одиницею в складі області. Існує він з 1923 року і називався спочатку Корсунський. А у 1944 році, з перейменуванням міста, змінилася й назва району. Цікаво знати: У 1935 році на сході Харківської області було створено Шевченківський район. Його адміністративним центром є смт Шевченкове. Ще чотири Шевченківських райони існують як адміністративні одиниці в межах великих міст: Києва (1937), Запоріжжя (1962), Чернівців (1965) та Львова. Наступними є Шевченкові ойконіми – назви населених пунктів. На карті нашої області, в минулому і нині, можна знайти 8 назв, що походять від імені Тарас. Це села Тарасівка, Тарасівське, Тарасо-Григорівка. П’ять із них походять від імені козаків-першопоселенців і лише три мають відношення до Шевченка. Так, село Тарасо-Григорівка Чигиринського району розташоване в Холодному Яру. Відомо, що Т. Шевченко у вересні 1845 року був на Чигиринщині і відвідував Холодний Яр. Він захотів побачити ті місця, звідки починався гайдамацький рух, Коліївщина, про який він так яскраво описав у своїй поемі «Гайдамаки». В Холодному Яру Шевченко натрапив на невелике поселення і поспілкувався з місцевими жителями. З розмови про події минувшини селяни дізналися, що мають справу з поетом, який так майстерно описав їхнє згорьоване життя. Тарас Григорович справив на них гарне враження, як простої та доброзичливої людини, що вболіває за долю інших. В 20-х роках на сходці села було прийнято рішення назвати село Тарасівка в честь перебування тут Шевченка. Саме за такою назвою село, як центр сільської ради, згадується у «Списку поселень Черкаської округи» за 1926 рік. Пізніше назва змінилася на Тарасо-Григорівка. У вказаному «Списку…» згадується і хутір Тарасівка (ім. Шевченка) Чубівської сільської ради Медведівського району, який існував у довоєнний час. Село Тарасівка Чорнобаївського району утворилося під час реалізації Столипінської аграрної реформи. Його першопоселеннями були вихідці із с. Богодухівка. Спочатку село не мало власної назви і на січень 1926 року ще згадується, як артикул № 29. Але вже в серпні того ж року, постановою Президії Черкаського окрвиконкому, село отримує назву Тарасівка і стає центром одноіменної сільради. За словами старожилів село назвали на честь Тараса Шевченка, творчість якого любили мешканці поселення. Частина сучасних ойкономів походить від прізвища поета. Це села Шевченко Смілянського району і Шевченкове – Звенигородського, а також м. Корсунь-Шевченківський. Село Шевченко починалося як невеликий хутір Вали. Потім декілька раз змінювало свою назву. У 1843 році, перебуваючи на Смілянщині, Т. Шевченко побував на цьому хуторі. Поет записував тут від старожилів перекази і легенди пов’язані з історією краю, ділився своїми думками щодо суспільно – політичного ладу тогочасної Російської імперії. Пізніше, як Т.Г. Шевченко став дуже шанованою людиною, хутір, а потім село, в якому він перебував почали називати Шевченко. Вже в 1922 році жителі вживали цю назву. Як хутір Шевченка Сунківської сільради, згадується він і в «Списку...» 1926 року. У 1929 році на честь 115-річчя з дня народження поета село Кирилівку, де пройшло дитинство Тараса, перейменовано на Шевченкове. Ось як писала про цю визначну «подію» в житті Звенигородщини окружна газета «Радянська думка» від 14 березня 1929 року «Святкування роковин Т.Г. Шевченка в Кирилівці перетворилося на свято колективізації сільського господарства. На честь цього свята на спільній президії виконкомів окружної, районної і сільської Рад народних депутатів було вирішено переіменувати село на Шевченкове». Слід відзначити, що в даному випадку зміна назви відбулася не за народною ініціативою, а за владним рішенням згори. Більшовицькі ідеологи взялися до спекуляції на імені Шевченка аби довести близькість великого Тараса до радянської влади. З ідеологічних міркувань, та вказівкою самого Сталіна, відбулося і переіменування м. Корсунь. На честь завершення великої наступальної операції військ I-го та II-го Українського фронтів 3 травня 1944 року Указом Президії Верховної ради УРСР за № 34/143 місто Корсунь було перейменовано у м. Корсунь-Шевченківський. До вказаних Шевченкових ойконімів слід добавити і ряд інших, що існували в минулому. Серед них хутір Шевченка, який у 1958 році був приєднаний до с. Товмач Шполянського району, хутір Шевченка, який в тому ж році був приєднаний до с. Ярошівка Катеринопільського району (рішення ОВК від 12.07.58 р.), селище Шевченка, яке в 1964 році було приєднане до с. Мошурів Тальнівського району (ОВК від 21.05.64 р.) та село Шевченкове, яке в 1967 році було приєднане до с. Митлашівка Драбівського району (ОВК від 01.08.67 р.). Цікаво знати: У 1964 році, коли відзначався 150-річний ювілей Великого Кобзаря, 196 населених пунктів СРСР носили ім’я Т.Г. Шевченка. Нині в Україні 164 населені пукти названі на честь Тараса Шевченка. В Казахстані ім'я Шевченка носить Форт-Шевченка, з 1964 по 1991 роки місто Актау мало назву Шевченко. Назву Шевченко нині мають 3 села, 4 селища і 8 хуторів в Адигеї, Башкортостані, Краснодарському краї та 8 областях Російської Федерації. Назву Шевченко носить і село у Рибницькому районі Придністровської Молдавської республіки. У 1944-1957 роках назву Шевченко носило село Лютовиська у Польщі. Серед Шевченкових топонімів є й мікрогідроніми – природні об’єкти з непротічними водами. Один із них – Тарасова криниця поблизу с. Михайлівка Кам’янського району. Знаходиться вона на території лісфонду колишнього колгоспу «Радянська Україна». Живить криницю підземне джерело. Навколо красивий ландшафт. Криниця за рішенням ОВК від 12.01.82 р. №12, охороняється, як пам’ятка природи місцевого значення. За місцевим переказом тут був і пив джерельну воду Тарас Шевченко. Своя Шевченкова криниця є і у смт Вільшана на Городищині. Знаходиться вона у центрі селища. За переказами старожилів біля неї бігав і брав тут воду малий Тарас, коли служив у маєтку пана П. Енгельгардта. Ще один мікрогідронім існував у минулому. Це Шевченкова криниця в м. Черкаси на Митниці. За спогадами відомого фольклориста С.С. Нехорошева, її викопали брати Андрій і Юхим Слюсаренки, у хаті яких бував і обідав Шевченко 18-19 липня 1859. Криницю назвали в знак перебування тут поета. Цікаво знати: Назву затока Шевченко має затока в Аральському морі, розташована в західній його частині. У 1849 році, під керівництвом Олексія Бутакова, була проведена перша наукова експедиція по опису Аральського моря, під час дослідження затока отримала ім'я Паскевича, в честь генерал-фельдмаршала Росії Паскевича Іван Федоровича. А у 1961 році затоку перейменували на честь українського поета Тараса Григоровича Шевченка. На території Черкащини є велика кількість оронімів – назв мінливостей рельєфу. Два із них мають відношення до Шевченка. Це Шевченків курган на околиці Чигирина і Тарасова гора у Каневі. Перша назва походить від того, що у вересні 1845 року на вершині кургану поет зустрічався з чигиринськими кобзарями. Тарасова гора – це інша назва Чернечої гори, місця вічного спочинку великого Кобзаря. Тут знаходться народний музей «Тарасова світлиця», гранітний комплекс сходження, пам’ятник Т.Г. Шевченку, музей Т.Г. Шевченка. Цікаво знати: Назву пік Шевченка має вершина висотою 4 200 м на північному схилі Великого Кавказу, у Боковому хребті. Вона названа на честь Тараса Шевченка українськими альпіністами, які вперше зійшли на цю вершину Кавказу у 1938 році. Чимало у нашому краї і Шевченкових годонімів – назв вулиць. Вони є майже в усіх районних центрах і багатьох селах області. В обласному центрі це бульвар Шевченка. Вперше вулиця згадується в 1879 році як Старочигиринська. В 1911 році її було перйменовано на Олександрівську, а з 1923 року – Шевченка. У 1989 році вулиці було надано статус бульвару. Вказані годоніми без змін існують і нині. Виключенням є період німецької окупації. Відомим є факт, що в Золотоноші, в 1941 році, німці змінили табличку «вул. Шевченка» на «Гітлерштрассе». В місті Черкаси існує і Шевченків агоронім – назва площі. Так, у 1991 році, колишня площа Театральна була перейменована на площу Тараса Шевченка. Вона утворюється як розширення по бульвару Тараса Шевченка (у прямому напрямку) між вулицями Остафія Дашковича та Василя Симоненка. На площі розташовані пам’ятник Тарасові Шевченку та Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т.Г. Шевченка. Цікаво знати: Ім'ям Тараса Шевченка названо ряд географічних об'єктів, зокрема, вулиць. Так, в Києві є чотири вулиці Шевченка (для точної ідентифікації доводиться вказувати район або індекс) та бульвар Тараса Шевченка, який разом з проспектом Перемоги становить одну з найголовніших артерій міста. В Москві є набережна Тараса Шевченка. Цю назву вона отримала у 1961 році під час Всесоюзного відзначення столітнього ювілею з дня смерті великого українського поета. Окрім України вулиці Шевченка знаходяться у 21 місті Російської Федерації, містах: Алмати (Казахстан), Ольштин (Польща), Х’юстон, Оберн, Піскатауей Тауншіп (США), Канора (Канада). Бульвари Шевченка, окрім Києва і Черкас, розташовані у Донецьку, Запоріжжі, Маріуполі, Тернополі, а також у Мінську (Білорусь) та Ласаллі (Канада). Назву проспект Шевченка носять магістралі у Львові, Одесі та Сумах. Площі Шевченка розташовані у Києві, Білій Церкві та Броварах. | |
| Переглядів: 964 | Коментарі: 1 | |
| Всього коментарів: 1 | |
|
| |
