Хто у своєму житті не чув про таємничі скарби, за­ховані невідомо ким у заповітному місці? Хто не захо­плювався дивовижними пригодами героїв "Острова скарбів" Р. Стівенсона, "Серця трьох" Дж. Лондона та інших пригодницьких творів?

Що ж являють собою скарби? Це закопані в землю або приховані іншим способом цінності й предмети, що можуть бути музейними експонатами. Вони бувають різними, але найчастіше це монети та ювелірні вироби, їх вивчає допоміжна історична дисципліна – нумізма­тика.

     На території України скарби знаходять на городах, у садках під час ремонту або розбирання старих спо­руд, на будівництві тощо. Свої скарби були й у історії нашого обласного центру. Їх не так багато, але кожен із них по-своєму цінний. Адже монета – це матеріальний свідок історії. Вона дає можливість встановити місцеві та міжнародні економічні зв’язки, датувати пред­мети, що її супроводжують, вивчати грошовий обіг того часу і т. д.

     Найдавніша знахідка – "варварське" (тобто місце­ве) наслідування римської монети ауреуса. Її датуван­ня – 1 ст. до н. е. Це досить схожа "копія", карбована із золота 940-ї проби вагою 5,65 г. Цю монету було знай­дено в центрі міста на бере­зі Дніпра на початку 70-х років XX ст. Її існування свідчить про торгові зв'яз­ки племен за­рубинецької культури, що проживали на той час у межах нашо­го краю, із римськими провінціями. Вона дуже рідкісна і цін­на тому, що це найдавні­ше "варвар­ське" наслі­дування рим­ської монети не тільки в межах Чер­кащини, а можливо, й    України.

Період з V по X ст. в історії грошового обігу нази­вають арабовізантійським. Проте в Черкасах монет цього періоду не знайдено.

Про наступну знахідку згадує у своїй праці "Топо­графия находок западноевропейских монет Х-ХШ вв. на территории Древней Руси" (1967 р.) ленінградський історик В.М. Потін. Це скарб денаріїв XI ст. із Чер­кас, що розійшовся по руках. Із нього відомо лише 21 екземпляр вендок – одного із видів денарія. Це єдиний скарб західноєвропейських монет у межах краю, що є свідченням незначної їхньої ролі у грошовому обігу Південно-Західної Русі.

Період з XII по XIII ст. в нумізматичній літературі прийнято називати "безмонетним". Це тому, що з обігу давньоруських земель майже повністю зникає карбо­вана монета, натомість у скарбах з’являються монетні гривні трьох типів: київські, чернігівські та новгород­ські. Саме останні й було знайдено в районі Дахнівки у 20-х роках XX ст. Цікава сама історія цього скарбу. Знайшов їх місцевий житель. Срібні гривні довгі і на­півкруглі в перерізі, містилися в мідному посуді. Було їх більше 10, але оцінити знахідку чоловік не зміг. До державних установ не звертався. А оскільки був рибалкою і вважав, що знайшов сплав, довгий час пере­робляв їх на "блешні". Лише його онук, Павло Ми­колайович Коваленко, передав останні три гривні до обласного краєзнавчого музею у 1987 році. Дві з них цілі, а одна рублена.

З появою у XIII ст. монголо-татарських завойов­ників починається новий – татарський період грошового обігу. Відтоді в місті виявлено декілька скарбів.

Один із них знайдено в 1921 році на північно-західній околиці Черкас у Василиці на виступі тераси, побли­зу великого яру. З його південно-східного боку поміт­ні контури зруйнованого укріплення, залишки земля­ного валу. Скарб знайдено поруч з уламками керамі­ки. Він був у череп’яному горщику, розбитому ударом лопати, складався з 11 срібних браслетів, 6 срібних перснів, 3 дротяних кілець, срібної фібули, 27 срібних сюльгеліїв (особливих фібул) булгарського типу, 59 срібних джучидських (татарських) монет, карбованих у Гюлістані в 1290-1312 рр., 1 срібної західноєвро­пейської монети та 1 золотої підвіски. Скарб мав вагу 700 г. Його було передано до Всеукраїнського істо­ричного музею ім.Т.Г. Шевченка в Києві.

У 1971 р. ще одне давньоруське городище архео­логи досліджували на древній Замковій горі в центрі міста. Тут було виявлено залишки укріплень, фраг­менти кераміки, а також рідкісну знахідку – бронзову підвіску ХІП-ХІV ст.

Однак перша знахідка цього періоду належить ще до 1895 р. Тоді археологічна комісія знайшла на Дні­провській кручі мідний хрест і срібну джучидську мо­нету Шадібека, одного з ханів періоду занепаду Зо­лотої Орди, що правив на початку ХVст.

Наступними періодами в історії грошового обігу є польсько-литовський (ХV-ХVШ ст.) та російський (кі­нець XVIII – поч. XX ст.). Проте цікавих скарбів цих періодів у межах міста не знайдено.

Останній із відомих черкаських скарбів стосуєть­ся вже радянського періоду. Знайдено його було на­прикінці 1950-х років у центрі міста, під час завер­шення будівництва Будинку рад і готелю "Черкаси". На місці знахідки ще 1864 року було збудовано Свято-Миколаївську церкву, яку було закрито на почат­ку 30-х років, а під час війни зруйновано фашист­ським снарядом. Можливо, напередодні цих трагіч­них подій служителі церкви і приховали цей скарб. А через деякий час на тому ж місці (нині вул. Лазарєва) працювали будівельники. Один із них помітив, що ківш його бульдозера підчепив із траншеї глиняний горщик, з якого посипалися срібні монети. Було їх 2-3 кг. До вечора про цю знахідку знала більшість черкащан. Як згадує відомий краєзнавець В.Б. Страшевич, скарб було передано міліції, а бульдозерист, згідно з тогочасним законом (ст. 140 Цивільного ко­дексу УРСР), отримав винагороду в розмірі 25% вар­тості зданого скарбу.

Звичайно, це не повний перелік черкаських скар­бів і цінних знахідок. Адже є ще шукачі-любителі та нумізмати, які не афішують результатів своїх пошу­ків. Проте, за їхніми "легендами", скарби в межах міста траплялися й досить цінні.

Можна сподіватися, що черкаська земля ще міс­тить у собі таємниці. І нові знахідки ще попереду.