| Головна » Статті » Мої статті |
ІСТОРІЯ ДМШ №1
| Історія дитячої музичної школи №1 Приміщення сучасної дитячої музичної школи № 1 ім. М.В.Лисенка – це колишні житлові будинки, побудовані в останній третині XIX ст. із добудовами початку XX ст. в стилі неоренесансу. Наприкінці XIX – початку XX cт. черкаські підприємці Ф.І. Лисак і М.Ф. Гаркавенко були одними із визначних осіб у місті. Їх знали не тільки як власників цегельних заводів на південній околиці міста, великих лісопилень біля дніпровського побережжя, цілих кварталів прибуткових будинків та ряду магазинів, а й як активних членів міської Думи, з позицією яких рахувалися у владних структурах міста. Згодом Гаркавенка оберуть до Державної Думи і він представлятиме інтереси черкасців у російському парламенті. Cвій стартовий капітал підприємці нагромадили під час будівництва залізниць у Закавказзі, на Півночі, у Сибіру, беручи вигідні підряди та набираючи сотні черкаських грабарів для насипних робіт. Отримані прибутки вони вкладали у нові підприємства, придбання і спорудження прибуткових будинків, які потім здавали в оренду заможним міщанам і приїжджим, маючи з цього чималий зиск. Один із таких будинків виріс напроти власного особняка Ф.І. Лисака на зламі кварталу нинішньої вулиці Байди-Вишневецького, 33. Зараз у ньому розміщується перша міська музична школа. Спорудження цього будинку відноситься до 70-х років XIX століття, коли, повернувшись із чергової мандрівки по Росії разом з грабарями-черкасцями додому, підрядчики Ф.І. Лисак і М.Ф. Гаркавенко вирішили вигідно вкласти у діло виручені кошти, розпочавши спільно будівництво нового двоповерхового прибуткового будинку. На той час то був розкішний особняк. Його фасад не обтяжувався надмірним декором, та й висота будинку свідчила про те, що коштів на його облаштування підприємні витратили не так вже й багато. Окрасою особняка став виносний балкон над центральним входом, який спирається на дві чавунні колони, обкладені знизу цеглою. Балкон обнесений кутою декоративною мережаною огорожею, яка збереглася й донині. Будинок споруджено в стилі пізнього модерну. На верхній частині фасаду він обрамлений кількома декоративними вазами, деякі з них вціліли до наших днів. Архітектор будинку невідомий. Початкове планування приміщення, на жаль, не збереглося. В інтер’єрі залишилися чавунні сходи в стилі модерн, із наскрізним орнаментом, виготовлені на місцевому чавуноливарному заводі спадкоємців В.П. Каурова. На вікнах збереглася первісна столярка, вхідні фільончасті дерев’яні двері мають гарні дерев’яні ручки токарної роботи. У кімнатах, як і раніше, стоять кахляні печі. Внизу споруди було просторе підвальне приміщення з вікнами, огородженими кутими дугоподібними декоративними виступами. У 1946 році цю огорожу зняли, а вікна замурували цеглою (цю роботу виконували німецькі військові полонені). До революційних подій 1917 року будинок використовувався як прибутковий. Перший поверх здавався в оренду купцям під магазини, а на другому були жилі кімнати. Згодом до приміщення з боку двору було прибудовано флігель, який зберігся донаших днів. У 20-30-х роках минулого століття у будинку розміщувались навчальні кімнати –спочатку піхотної школи, а потім Черкаського піхотного училища, яке проіснувало до липня 1941 року, а згодом його перевели до Свердловська (нині – Катеринбург). Перед війною у ближніх до Дніпра крайніх кімнатах на першому поверсі знаходилось міське пожежне відділення (з двома боксами для автомашин з водою), яке проіснувало до 1946 року. Потім ці кімнати були переобладнанні під навчальні класи музичної школи. Під час Другої світової війни приміщення використовувалося як німецькою, так і радянською комендатурами під військовий шпиталь. Він проіснував аж до 50-х років і в ньому лікувалися радянські воїни. У 1960 році будинок капітально відремонтували. При цьому внутрішнє планування зазнало значних змін. На деякий час у ньому оселилося новостворене міське музичне училище імені С.С. Гулака-Артемовського, а з 1964 року – перша музична школа, яка перебуває там і досі. Сама школа з’явиласяв місті в 1923 році. У документах архівного фонду «Київський окружний комітет профсоюзу «Рабмис» у протоколі № 41 від 19 січня 1923 року є відомості, що зав. культвідділом Мечнікова запропонувала відкрити у м. Черкаси музичну школу «Всеробмиса» з класами фортепіано, музичної грамоти, духових інструментів і по можливості класи скрипки, віолончелі, контрабаса та співів. Було постановлено розробити план і кошторис, клопотати перед Культвідділом УПБ про всебічне сприяння та видачу для початку субсидії із сум Культфонду, а також просити Упрофбюро, щоб воно клопотало перед Комунвідділом про надання приміщення, наросвіту просити про надання потрібних інструментів. У документах того ж фонду у протоколі № 45 від 10 березня 1923 року на повістці денній слухалося питання про відкриття музичної школи у м. Черкаси. Було постановлено: у зв’язку з відсутністю у місті музшколи прийняти всі міри перед відповідними органами для відкриття школи. У 1970 та 1986 роках в будинку були проведені поточні ремонтні роботи. Крім того, наприкінці 90-х років у лівому крилі приміщення сталася пожежа і його знову ремонтували. З архітектурної точки зору будинок свідчить про смаки середнього класу черкасців кінця XIX ст. і є архітектурною пам’яткою третьої категорії, перебуваючи під охороною держави. Ошатний особняк поруч, сполучений з першим дерев’яним переходом на рівні других поверхів, теж належав обом підприємцям і став прибутковим. Споруджений він був місцевими майстрами у стилі пізнього модерну з місцевої (можна сказати, власної ) цегли, з двома ганками (один не зберігся). Кутий ганковий фронтон напрочуд красивий і свідчить про художні смаки місцевих ковалів. Фасад не обтяжений декором. Збереглося первісне планування приміщення та кахельні ізразцові печі для обігріву. Фільончасті вхідні двері та двері у кімнатах теж є свідками витонченої майстерності теслярів. Вікна красиві, з первісною столяркою. В інтер’єрі кімнат збереглося настінне ліплення. Кімнати високі й просторі. На фасаді скромні красиві орнаментні надбудови. На початку 20-х років XX ст. до будинкового дворового фасаду було при- будовано флігель з відкритою верандою, яка існує й сьогодні. Спочатку будинок був прибутковим і здавався в оренду під житло заможним міщанам. У 10-х роках підприємці відкрили в ньому готель під гучною назвою «Петроградські номери» (мабуть, це сталося у 1914 році, коли Санкт-Петербург перейменували у Петроград). Готель користувався успіхом у гостей міста, в його дворі можна було розмістити в стайнях коней та візки. З приходом нової влади у лютому 1916 року приміщення особняка було віддано під облаштування в ньому єдиного народного музею державного підпорядкування, об’єднавши його з міським архівом та науковою бібліотекою. Заклад отримав назву «Науковий історико-педагогічний музей імені Тараса Григоровича Шевченка». Його організатором став палкий прихильник цієї справи, краєзнавець і дослідник Черкащини Д.П. Бочков. Він зібрав понад 50000 експонатів, серед них навіть були макети особняків Лисака і Гаркавенка. Але незабаром музей перевели в інше приміщеня. А в особняку знову обладнали готель, назвавши його по-новому - «Сільгоспдвір із готелем», де, по суті, зупинялися селяни, які приїздили на черкаський базар з навколишніх сіл. У роки Другої світової війни окупаційна та місцева влада знову відкрили в ньому готель. У «Довіднику міста Черкаси» за 1942 рік читаємо, що тут, на вулиці Петлюри, 27-29, розмістився готель «Щаслива Україна» із заїжджим двором для розміщеня грабарок і візків з кіньми, працює лікарня, а для розваг – більярдна. Після звільнення міста від фашистських загарбників у будинку був військовий шпиталь. А у 50-х роках в ньому вже господарювали радянські установи. А з утворенням Черкаської області перший поверх будинку було віддано обласному фінансовому управлінню, а на другому була редакція обласного радіомовлення. Після спорудження нового приміщення облтелерадіокомітету будинок з 1976 року повністю перейшов у володіння редакції Черкаської районної газети «Серп і Молот» та інших установ, а потім був відданий першій музичній школі. З моменту свого утворення школа залишається культурним і духовним центром. ЇЇ керівництво проводить широку просвітницьку роботу. ДМШ №1 в свій час відвідували такі видатні композитори як М. Лисенко, А. Кос-Анатольський, Ю. Знатоков, Р. Керер. Її кращі випускники сьогодні є відомими музикантами в США, Росії, Німеччині, Ізраїлі. В 2003 році школі було присвоєно ім’я М.В. Лисенка. Сьогодні музичну школу №1 очолює директор Юлія Сергіївна Темченко. Школу відвідує 570 учнів, з якими працює більше 80 викладачів. Отже вказаним спорудам належить значна роль у формуванні архітектурного середовища центру міста кінця XIX – початку XX ст. Вони дають уявлення про добротність архітектурного середовища старовинного міста. Ще в 20-х роках минулого століття між будинками, на рівні другого поверху, було зроблено дерев’яний перехід. Сьогодні він зєднує I і II корпуси музичного училища. Враховуючи, що таких будинків у Черкасах залишилися одиниці, споруди занесені до Зводу памяток історії та культури України по Черкаській області, а також затверджені Київським державним науково-дослідним інститутом теорії архітектури і історії містобудування ( лист від 22.12.2000 № 5-170) для взяття на облік, як памятки архітектури місцевого значення. | |
| Переглядів: 445 | |
| Всього коментарів: 0 | |