Ще 13 травня, на запрошення Івана Григоровича Козленка та Наталії Бутраєвої (Артеменко), знову побував в с. Мельники Чорнобаївського району, де відбувся вечір-посвята пам’яті знаменитого земляка заслуженого діяча мистецтв України Володимира Микитовича Артеменка. Він неперевершений режисер-кінодокументаліст, частина фільмів якого знято на Черкащині, зокрема, і в рідних йому Мельниках. Найзнаменитіший із них – це фільм «Солдатські вдови», який був показаний на XXXVIII i  XXXIX сесіях Генеральної Асамблеї ООН.

Мені повезло, що добирався я не сам, а в цікавій компанії разом з водієм Управління культури Петром, начальником КП «Черкасиоблкіно» Сергієм Васильовичем Белихом та невеликим творчим «десантом» ОДТРК «Рось» в складі першого заступника директора Валентини Душок та оператора Олега Кураша.

Свято відбувалося у сільському Будинку культури, на його подвір’ї, а потім ще й в кафе. Фойє прикрашали поробки місцевих майстрів народної творчості та фотоколаж про Володимира Артеменка. Приємно, що серед представлених фото було декілька й моїх, зроблених під час краєзнавчої експедиції 2008 року. Тоді мене і моїх учнів режиссер приймав особисто на власному подвір’ї.

Нинішнє свято готували Іван Козленко та його молодий помічник Олександр Євдокимов. А відбулося воно за підтримки Управління культури Черкаської облдержадміністрації, Мельниківської сільської ради, родини Володимира Артеменка та спонсорській допомозі місцевого бізнесмена і мецената Ігоря Потапенка.

Окрім жителів села у Будинку культури були присутні представники Чорнобаївської райдержадміністрації на чолі з головою Сергієм Джоболдою, гості з Черкас та Києва. Серед останніх народний артист України Володимир Талашко, народний художник України Анатолій Гайдамака, народний артист СРСР Валерій Степанян. Цих знаменитих митців я бачив вперше.

Учасники кінофесту переглянули фільм «Польові випробування української вдачі», який зняли про свого батька син Сергій Артеменко та донька Наталія Бутраєва (Артеменко). До речі, у фільмі теж є кадр із моїм фото 2008 року. Далі були виступи колег та друзів Володимира Артеменка, а також музичні вітання творчих колективів Чорнобаївщини.

Радий був знову бачити Марію Федорівну Кулик, Ніну Лось, Юрія Тупицького та родину Артеменків. З пані Наталією я був знайомий вже 7 років заочно (!) і лише тепер ми познайомилися особисто. Під час застілля в кафе вона відрекомендувала мене гостям як єдиного на Черкащині краєзнавця, хто досліджує творчий шлях режисера Володимира Артеменка й історію Мельників. Про Мельники це не зовсім так, адже чудовий нарис про село зробила Марія Приліпко, а ось про життєпис кіномитця, то це дійсно так. Я і мої вихованці підготували більше 10 пошукових робіт, публікацій, виступів про Володимира Артеменка. До речі, вже сталий вислів «Прометей» української кінодокументалістики» вперше використав я, а «підказкою» для мене став рядок з вірша Ніни Лось, яка й створила це поетичне порівняння.

Кінофест запам’ятався мені новими знайомствами, позитивними враженнями та емоціями. Це було гідне вшанування Великого Майстра кіно! Як повідомила сільський голова Антоніна Кулик сільська вулиця, на якій жив режисер вже перейменована на вулицю Володимира Артеменка. І ця шана – на віки!