Вперше у Городищі я побував 10 червня 1978 року, коли приїжджав до своєї дівчини. Це була і екскурсія і побачення водночас. А оскільки закохані за часом не слідкують, то прийшлося того ж вечора познайомитися із майбутнньою тещею і тестем. Відтоді на Городищині я бував щоліта. Садиба батьків дружини стала справжньою другою домівкою. За 33 роки я багато раз мав можливість милуватися цим краєм, вивчати його історію, природу, фольклор тощо. Городищенський район обходив, об’їздив вздовж і поперек не один раз. Побував майже у всіх населених пунктах краю. Збираю і записую топоніміку Городищини, перекази і бувальщини, спогади дітей війни, розповіді про видатних людей та цікаві долі пересічних громадян.
На жаль, останні 4 роки я маю змогу приїздити лише на 5 днів. Дякую колишньому директору Городищенського ПТУ-14 Анатолію Лисенку за можливість зупинятися у їхньому гуртожитку. А оскільки час обмежений намагаюся максимально його використати для поїздок, спілкування, нових знайомств та краєзнавчих пошуків. Ось і минулого тижня побував У Буді-Орловецькій, В’язівку, Млієві, Петриках, Сегединцях, Трихуторівці та Хлистунівці. Відвідав своїх давніх знайомих Володимира Чоса, Галину Ковтун, Андрія Тегерешвілі, Миколу Хоменка, Євгена Волощенка (Городище); Надію Черниш, Наталію Круподерю, Галину Артеменко (Мліїв); Бориса Корвацького, Миколу Гончара (Буда-Орловецька); Івана Ружина та родину Баб’яків (Хлистунівка); Вілія Чухрія, Володимира Бондаря (В’язівок). Вже традиційно завітав до бібліотек Городища і Млієва, редакції районної газети «Вісник Городищини», музею родини Симиренків у Млієві, Хлистунівського СЦКД. Щиро вдячний Євгену Волощенку за наданий велосипед та консультації щодо майбутньої книги з історії Городищенського ПТУ-14. І особлива подяка Галині Олександрівні Артеменко за благодійну підтримку моїх краєзнавчих подорожей!
За 5 днів продовжив також збирати матеріали до книги «Топонімія Городищини», довідника «Краєзнавці Городищини» та книги з історії сіл Петрики, Сегединці і навколишніх хуторів. В останньому мені допомогала голова сільради Гибало Наталія Петрівна і на її автомобілі ми півдня подорожували й збирали необхідні матеріали.
З негативних моментів мандрівки запам’яталося таке: 1) колишній красень Городищенський цукровий завод нині в руїнах; 2) цього літа в районі закрили ще декілька шкіл (Ксаверове, Сенединці)...
З позитивних моментів подорожі вразило наступне: 1) навіть у далекій Трихуторівці заможні «київські дачники» роблять на викуплених ділянках справжню красу; 2) на Городищині є люди, які вболівають за історичне минуле краю і намагаються його зберегти!
Вцілому мандрівка була дуже плідною і вдалою.

Руїни Городищенського цукрозаводу

Козацький хрест у Петриках

"Дачна ділянка" у Трихуторівці

В Городищі біля фонтану